Інформація для батьків

​

​

 

 

 

 

Як допомогти дітям та дорослим, які потребують підтримки.

Дорослі й, зокрема діти, які перебувають у гострому стресовому стані, потребують зовнішньої підтримки. Гострота стресової реакції залежить від:

• ступеня залученості — дитина стежила за воєнними подіями по телевізору чи перебувала в їхньому епіцентрі — постраждала сама або її рідні, знайомі;

• індивідуальних особливостей — вразливість, вміння опанувати себе;

• попереднього травмівного досвіду — дитина була жертвою або свідком стресогенної події, втратила близьких тощо.

Дорослий, який надає дитині первинну психологічну допомогу (ППД), повинен спиратися на три оперативні принципи — дивитися, слухати, спрямовувати. Крім цього, він має керуватися правилами:

• невідкладності — надавати допомогу якнайшвидше: що більше часу мине після травмування, то ймовірніше, що у дитини виникне посттравматичний стресовий розлад (ПТСР);

• наближеності до місця подій — надавати допомогу безпосередньо на місці або у звичній обстановці й соціальному оточенні — у будинку, лікарні чи сховищі, тобто там, де сім’я та дитина перебуває одразу після події;

• очікування, що нормальний стан відновиться, — підтримувати впевненість потерпілих у тому, що все нормалізується;

• єдності психологічного впливу — надавати допомогу має одна й та сама людина відповідно до уніфікованої процедури психологічної допомоги;

• простоти психологічного впливу — відвести дитину від джерела травми, дати їй змогу вмитися, поїсти й відпочити у безпечному місці, а за бажанням — виговоритися.

Як надати первинну психологічну допомогу дорослому під час війни

Для того щоб поліпшити психічний стан людини, дайте їй змогу:

• висловитися за потреби, а потім намагайтеся повернути її до раціональності. Ставте прості короткі запитання та схвалюйте її дії, наприклад так: «Як ви дісталися до сховища?» … відповідь… «Ви дуже уважна й рішуча людина!»;

• подбати про себе. У жодному разі не давайте людині змоги грати роль «жертви», тобто використовувати екстремальну ситуацію, щоб отримати вигоду — «Я не можу нічого робити, адже я пережив (-ла) такі страшні події». Наприклад, не пропонуйте їй пляшку з водою, аби вона могла попити, натомість скажіть: «Вода стоїть біля дверей, підіть і візьміть собі воду»;

• поспілкуватися з іншими потерпілими. Приміром, учасники стресогенної ситуації можуть обмінятися номерами телефонів чи домовитися про зустріч;

• подивитися на ситуацію інакше. Покажіть, що навіть зі стресогенної ситуації можна винести щось корисне. Нехай людина поміркує, якого досвіду набула й чого навчилася, чому змогла запобігти завдяки своїм зваженим діям та рішенням.

Як надати первинну психологічну допомогу дитині під час війни

• Запевніть дитину в тому, що ставитеся до її переживань серйозно та знайомі з дітьми, які зазнали таких самих випробувань: «Я знаю одного сміливого хлопчика, який пережив таку саму ситуацію».

• Створюйте атмосферу безпеки — обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте та грайте з нею.

• Переглядайте разом із дитиною «позитивні» фотографії чи зображення — так зможете звернутися до приємних образів із минулого, послабити неприємні спогади.

• Спрямовуйте розмову про воєнні події в інший напрям — переходьте від опису деталей до опису почуттів: спонукайте дитину описувати не деталі події, а її почуття.

• Допомагайте вибудувати життєву перспективу — визначити конкретні цілі та окреслити конкретні терміни.

• Повторюйте, що відчувати безпорадність, страх, гнів — нормально.

• Підвищуйте самооцінку дитини — частіше хваліть її за хороші вчинки.

• Грайте в ігри з піском, водою чи глиною — взаємодія з такими матеріалами дасть дитині змогу виразити переживання за допомогою образів.

• Не дозволяйте потурати вами — не виконуйте будь-які бажання дитини з жалю до неї.

Як допомогти дитині, що опинилася в епіцентрі воєнних подій. Поради для дорослих

Подбайте про те, щоб дитина була поруч із близькими

Простежте, щоб дитину не розлучали з батьками чи іншими близькими дорослими.  Не залишайте дитину без нагляду. Якщо поруч з дитиною немає дорослих, передайте її до служби захисту дітей або постарайтеся знайти близьких дитини чи зв’язатися з іншою родиною, яка може про неї подбати.

Убезпечте дитину від жахіть

За можливості зробіть так, щоб дитина не бачила трагічних сцен, наприклад тяжких поранень або катастрофічних руйнувань; не чула страшних розповідей про те, що сталося. Також убезпечте дитину від журналістів і розпитувань сторонніх людей, які не є членами рятувальної групи та екстреної медичної допомоги.

Покажіть дитині, що вона не сама

Зберігайте спокій, говоріть м’яко, будьте привітні. Вислухайте думки дитини про те, що відбувається. Під час розмови намагайтеся перебувати на одному рівні з дитиною й підтримувати зоровий контакт, використовуйте прості, зрозумілі слова та пояснення. Відрекомендуйтеся — назвіть своє ім’я та скажіть, що прийшли допомогти. Дізнайтеся, як звуть дитину, звідки вона та інші подробиці, які допоможуть знайти її близьких. Якщо поруч із дитиною перебувають батьки чи опікуни, допоможіть подбати про неї. Якщо перебуваєте з дитиною певний час, постарайтеся залучити її до гри або розмови.

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ:

«ДІТИ. ІНТЕРНЕТ. МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК»

   «Пам’ятка для батьків» детально висвітлює технічні можливості мобільних телефонів та мобільного зв’язку в цілому, особливості не завжди позитивних послуг, запропонованих споживачеві глобальною мережею Інтернет. Завдяки пам’ятці батьки та педагоги дізнаються про ризики безконтрольного звернення дітей до медійного простору, про те, як захистити їх від впливу шкідливої інформації. Протидіяти поширенню через Інтернет-мережу шкідливої для дітей і молоді інформації покликаний також перелік безпечних сайтів, рекомендований Національною експертною комісією. Зазначений перелік підкаже батькам, із якими сайтами треба знайомити свою дитину, щоб відкрити для неї цікавий, корисний і, головне, безпечний Інтернет. Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення (ст. 5 Закон України «Про захист суспільної моралі»). З метоюреалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створено Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі (далі – Національна комісія).

  Відповідно до статті 17 Закону України «Про захист суспільної моралі» Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного законодавства України і є відповідальним за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру. Рішення Національної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами. Відповідно до статей 2, 6 Закону України «Про захист суспільної моралі» виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв. Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.

Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:

• пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;

• пропагує фашизм та неофашизм;

• принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;

• пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;

• принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

• пропагує невігластво, неповагу до батьків;

• пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

  З високими темпами розвитку науково-технічного прогресу, зокрема, електронної техніки та можливостей обміну інформацією постало питання захисту дітей від інформації, яка несе загрозу морально-психічному здоров’ю. Працівниками Національної комісії проводиться робота щодо виявлення цієї інформації у засобах масової інформації на будь-яких носіях, в тому числі, розповсюдження її за допомогою мобільних телефонів та всесвітньої мережі Інтернет.

Джерело:

https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

• розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

• поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

• цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

• вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;

• наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;

• навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

• контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

• цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

• навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

• переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;

• інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;

• розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

Джерело:

https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

#насильство

❗️ “За 10 місяців 2020 року органами Національної поліції зареєстровано 174 386 заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством, з них 150 088 — подано дорослими особами жіночої статі, 21 174 — дорослими особами чоловічої статі та 3124 дітьми (до 18 років)” – про це повідомляє UNN з посиланням на офіційну статистику Нацполіції.

 Закон визначає домашнє насильство як «дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами…».

 Пам’ятайте, що за законодавством дитина, яка бачить насильство стосовно інших – є не свідком, а жертвою!

 Ознаки жертви насилля, які мають насторожити оточуючих:

Нетипова замкнутість або агресивність

Депресія

Нетримання сечі

Уникнення будь-яких контактів

Неможливість пояснити свій фізичний стан

Надмірна піддатливість

Неадекватні відповіді на запитання

Відсутність соціальних навичок

Невідповідність розумових здібностей віковим нормам

Бездоглядність

Суїцидальні прояви або думки

️ Знаєте про випадки насильства або самі страждаєте?

Не мовчіть! Ваші дії можуть урятувати життя! 

​

Профілактика сексуального насилля

В поняття «сексуальне насилля» входить цілий спектр дій – поцілунки, погладжування, доторкання сексуального характеру, а також всі різновиди статевих актів.

Про що повинна знати дитина, щоб не стати жертвою!

1. Якщо ви побачили, що дитина проявляє підвищену цікавість до питання про відмінності між хлопчиками і дівчатками, розкажіть їй спокійним тоном про будову людського тіла, особливості органів, функції які вони виконують. Зверніть увагу на інтимні частини тіла і скажіть, що їх не прийнято показувати іншим людям. Книги з ілюстраціями на цю тему можна переглянути на нашому сайті тут і тут

2.  Розкажіть які доторкання вважаються прийнятними, а які ні, тобто від яких дочка чи син можуть зніяковіти і як відрізнити від тих, які є в нормі (обійми, доторкання один до одного під час ігор, лікарський огляд).

3. Доведіть до відома дитину про те, що ніхто не має право доторкатись до неї, а особливо до інтимних частин тіла проти її волі. Виключення можуть становити: лікарі (за можливістю в присутності мами чи тата) і батьки. Це саме правило повинно стосуватися і всіх членів родини. Не допускайте того, щоб дитину цілували проти її волі! Варто попередити малечу про те, що якщо хтось просить її показати інтимні частини тіла, про це треба розповісти батькам.

4. З 4-х років дитина повинна виконувати «туалетні процедури» та одягатися максимально самостійно. З півторарічного віку дитина не повинна бачити статеві органи та чути прояви інтимного життя батьків. З 2-х років необхідно виключити спільне купання тата і дочки. Купання брата і сестри варто завершити до 6 років, а краще купати дітей окремо.

5. Навчіть дитину правилам соціальної поведінки: не розмовляти з невідомими людьми, не брати цукерок чи інших солодощів від незнайомців, не підтримувати розмову про себе та свою сім’ю, не показувати дорогу. Розкажіть як реагувати в ситуаціях, якщо до дитини заговорили люди, яких вона не знає – не грубити, відійти чи відбігти в безпечніше місце, як і в кого попросити допомогу.

6. Встановіть та намагайтесь підтримувати з дитиною такий рівень довіри, щоб вона змогла розповісти вам різні «нестандартні» ситуації і при цьому розуміла, що кричати на неї ви не будете. Інколи діти краще будуть терпіти, але не скажуть оскільки бояться покарання.

7. Будьте уважними до того, що говорить ваша дитина. Фрази «Я не хочу, щоб дядько Іван до нас приходив», «Я не хочу запрошувати на свято тітку Олену» або «Хай дідусь поїде вже додому» повинні насторожити і наштовхнути на думку, що треба максимально делікатно вияснити причину таким словам.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий: поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу В тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це — природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим.

 

Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини»:

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.

Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

1. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми.

Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини.

Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

1. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

1. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.

Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

1. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми — купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися — купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі у домашній діяльності.

https://naurok.com.ua/

*********************************

10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Не чекай, що твоє дитя буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той – третьому, і це необоротний закон вдячності.

3. Не зганяй на дитяті свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не відносься до його проблем звисока. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для свого дитяти. Муч, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

8. Дитя – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в нім творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких зростатиме не “наш”, “свій” малюк, але душа, дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому малюку те, чого не хотів би, щоб робили твоєму.

10. Люби свою дитину будь-якою – неталановиту, неуспішну, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитя – це свято, яке поки що з тобою.                                                                                                      https://naurok.com.ua/

*********************************

Як допомогти дитині приготувати уроки?

Батьки, які практично одразу надають дітям повну самостійність у приготуванні уроків, так само не праві, як і ті, які надмірно опікають дітей.

“ Уроки задані тобі, а не мені !”- Таке ставлення батьків викликає у дитини образу на байдужість рідних до важливих для неї шкільних справ. В цьому випадку страждає якість завдань, що виконуються.

“Ну, що НАМ сьогодні задано?” /при цьому розкриваються підручники і зошити/ – Ця позиція батьків формує у дитини безвідповідальність, впевненість, що все буде зроблено гарно і без її власних зусиль.

Що ж потрібно, а що не потрібно робити батькам при спільному приготуванні уроків? Як привчити дитину до виконання домашніх завдань?

1. Перевірте, чи правильно організовано робоче місце дитини? /джерело світла повинно знаходитись попереду і зліва, на столі не повинно бути ніяких зайвих речей/.

2. Уточніть режим дня, розплануйте разом з дитиною час, коли вона сяде за уроки.

Починати виконувати домашні завдання найкраще через годину – півтори після повернення  дитини зі школи, щоб вона змогла відпочити від занять, але ще не втомилась і не встигла стати збудженою від домашніх справ. Якщо дитина відвідує гурток чи лягає спати вдень, то можна сідати за уроки і пізніше. Але в  будь-якому випадку не можна відкладати це на вечір.

1. Розплануйте разом з дитиною послідовність приготування уроків і намагайтесь заздалегідь визначити час, який їй знадобиться для виконання кожного завдання.

Спочатку краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині – це допоможе їй зосередитись і включитись в роботу на емоційному підйомі.  Потім – найбільш важке, поки вона ще не втомилася. Творчу роботу /малювання, ліплення, виконання поробок/ краще залишити на кінець занять – їх не слід обмежувати в часі.

Для 7-літньої дитини  час безперервної роботи не повинен перевищувати 15-20     хв, до кінця початкової школи він може доходити 30-40 хв. Потім дитині необхідно відпочити 5-10 хв, під час чого бажано зробити рухливі вправи.  До початку виконання  будь-якого завдання спитайте дитину: «Як ти вважаєш, скільки тобі потрібно часу, щоб виконати завдання? Поставте перед нею годинник і після закінчення роботи обов’язково зверніть увагу дитини на те, скільки часу витрачено. Це сприяє формуванню організованості і “відчуття часу”.

1. Контролюйте разом з дитиною виконання наміченного плану роботи.

Підвищена відволікаємість природна для молодшого віку. Здолати її дитині повинен допомогти дорослий. Навички роботи, набуті в перші роки навчання, залишаються на все життя. Звичка працювати чітко і організовано допоможе вашій дитині справитись з великими навантаженнями, які чекають її в середній і старшій школі. З самого початку дитина повинна знати, що на робочому місці ПРАЦЮЮТЬ, а граються, малюють, харчуються – в іншому місці. Якщо ви бачите, що дитина катає машинку по зошиту і відчуваєте, що вона  втомилася, краще дайте їй  додаткову перерву. Не припускайте “ розтягування” завдання за рахунок інших “справ”, які сама для себе знаходить дитина, не виходячи із-за стола. Намагайтесь відділити одне від іншого, і у дитини з часом формується умовний рефлекс – робоче місце буде викликати у нього стан мобілізації і працездатності.

1. Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулась з нездоланними труднощами.

Не треба підміняти діяльність дитини своєю. Навчання – це праця, яка потребує зусилля і напруги. Дитина повинна вчитися самостійно, вчитись  переборювати труднощі. Однак, якщо на даному етапі важкість для нього нездоланна – обов’язково допоможіть! Інакше досвід невдачі може закріпитись і привести до явища, яке психологи називають “вивченою безпорадністю”. Якщо довготривалі зусилля не приводять до успіху, людина перестає вірити в свої сили, стає пасивною і безініциативною. Однак цей випадок /дитина намагається, але не може справитися з завданням/ треба вміти відділяти від ситуацій, коли вона зловживає вашею допомогою і звертається за кожною дрібницею. В цьому випадку Ви можете поставити йому умову: “Я можу відповісти тільки на два /3,4/ твоїх питання. Намагайся виконати завдання сам, а два самих важких питання ми с тобою розберем разом”.

1. Емоційно підтримуйте дитину.

Школа  висуває дитині важливі вимоги, протягом дня вона отримує велике емоційне та інтелектуальне навантаження. Задача дорослого -“бути поруч”, разом з дитиною радіти  з її успіхів і хвилюватись за її невдачі і труднощі. Погана оцінка – серйозне покарання для дитини. Якщо Ви бачите, що дитина засмучена, не треба виказувати їй свою невдоволеність. Більше за все їй зараз  потрібна Ваша підтримка, розуміння, здатність розділити її почуття

1. Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не примушуйте знову виконувати погано виконану класну роботу.

Можна запропонувати перевірити її і виправити помилки, але переписувати не треба. Повторне виконання вже зробленого завдання приймається як непотрібне, докучне. Воно відбиває бажання займатися, позбавляє віри в свої сили.

1. Поступово знижуйте ступінь контролю.

Пряму участь і виконання уроків можна буде замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч з дитиною не протягом виконання нею всього домашнього завдання, а тільки перші кілька хвилин, підходячи до неї на деякий час роботи. Під кінець початкової школи дитина повинна навчитися виконувати домашнє завдання самостійно, показуючи батькам тільки готовий результат.

https://naurok.com.ua/

​

​

​

​

​